Методичні рекомендації до реалізації Програми обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»

Вознюк Л.В., доцент кафедри освітнього менеджменту ДОІППО, к.п.наук

Методичні рекомендації до реалізації Програми обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»

Проблема розробки освітніх стратегій щодо соціалізації особистості громадянського суспільства викликана соціально-економічними умовами, які переживає Україна зараз та необхідністю вирішення важливих завдань реформування змісту вітчизняної освіти. Зокрема мова йдеться про нові освітні стандарти, нові педагогічні технології, які кардинально змінюють зміст освіти. Адже інтеграція у світовий та європейський освітній простір вимагає від України трансформаційних зрушень не тільки у технологічному аспекті, а й у вихованні соціально компетентної особистості.

Окрім того концепція переходу України до сталого розвитку потребує виховання відповідальної, толерантної духовно-зрілої особистості, яка здатна самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства. Тому Програма обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» (далі Програма) спрямована на удосконалення системи виховання соціально компетентної особистості, що в повній мірі відповідає державній освітній політиці і забезпечує, таким чином, становлення зрілого громадянського суспільства в Україні.

Нормативно-правовою основою Програми є діюче нормативно-правове забезпечення освіти, зокрема Конституція України, Закони України „ “Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, “Концепція національно-патріотичного виховання”, проект "Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років" інші нормативно–правові документи, які регулюють зміст та діяльність у системі шкільної освіти.

Важливим у реалізації Програми є понятійно-категоріальний апарат, який складається з усіх робочих визначень поняття «соціалізація особистості», «соціальна компетентність», звернення до яких передбачається в рамках реалізації даного проекту, а також зв'язків між ними. Це надає результатам роботи над проблемою однозначність трактування, логічну стрункість і посилює їх практичну значущість.

Під поняттям «соціалізація особистості» ми розуміємо процес становлення особистості як активного суб’єкта громадянського суспільства. У концепція розвитку особистості Е. Еріксона соціалізацію особистості представлено як процес формування особистості у певних соціальних умовах, опанування людиною соціального досвіду, у ході якого людина перетворює соціальний досвід у власні цінності й орієнтації, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, що прийняті в суспільстві або групі. Норми поведінки, норми моралі, переконання людини визначаються тими нормами, що прийняті в даному суспільстві. Відповідно до цього у навчальних закладах мають бути створені необхідні умови для соціалізації учнів. Мова йдеться не тільки про матеріально-технічні, а й кадрові, психолого-педагогічні, інформаційні та інші ресурси, які суттєво впливають на соціальну зрілість особистості.

Іншим важливим поняттям, яке має бути в полі зору наших освітян, є поняття «соціально компетентна особистість», яке вітчизняні вчені трактують як придбану здатність особистості гнучко орієнтуватися в постійно змінних мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем. Ми також вважаємо, що поняття «соціальна компетентність» співвідносне з поняттям «соціальна зрілість». Тому ці два поняття є для нас ключовими. Вітчизняний вчений В. В. Радул, трактує соціальну зрілість як той стан, що розкриває стан сформованості особистості через призму певного соціального середовища. В її зміст включено активну життєву позицію та досягнення єдності виховання та самовиховання і прагнення самої особистості до якомога скорішого досягнення соціальної зрілості. Сохань Л.В. та Єрмаков І.Г. визначають соціальну компетентність як багатогранну характеристику особистості, яка своєю багатокомпонентністю охоплює всю множину та глибину функціонуванння особистості в соціумі. Оскільки особистість – істота соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття особистості в мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, так і здатність до кооперації на рівноправній основі. Окрім того, поняття «соціальна компетентність» розглядається сучасними вченими і як здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях.

Загалом теоретичний аналіз різних наукових підходів до розуміння феномену соціальної компетентності дає змогу відмітити, що найчастіше його розуміють як якісну характеристику особистості; здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі наявних знань про неї, що дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації; уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації та будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності; уміння задовольняти бажання, спираючись на норми тощо.

Звертаємо увагу освітян на те, що одним із найважливіших завдань компетентісно спрямованої освіти є виховання соціальної зрілості учня як визначального фактора життєвого успіху людини. Вітчизняні дослідження теорії та практики педагогічної діяльності виявили перелік інтегральних компетентностей, формування яких відбувається в загальноосвітній ланці освіти: культурна, соціальна, навчальна, соціальна, громадянська, інформаційно-комунікативна та здоров’язберігаюча. Рада Європи розробила загальну класифікацію з п’яти груп компетентностей, першою з яких є група соціальних компетентностей, до яких входять знання про соціальну реальність, уміння та навички взаємодіяти з нею та соціально-особистісні характеристики індивіда, які відповідають за ефективність виконання ним певної соціальної ролі. Таким чином, громадянську та інформаційно-комунікативну компетентності деякі дослідники справедливо вважають складовими комплексу соціальної компетентності особистості.

Теоретичною основою даної Програми є наукові праці з проблем формування соціальної компетентності особистості, авторами яких є: І.Д. Бех, І.А. Зязюн, Л.Г. Коваль, О.Л. Кононко, І.А. Костюк, В.Г. Кузь, М.П. Лукашенко, В.Ш. Масленнікова, В.В. Москаленко, Н.Г. Ничкало, В.М. Оржеховська, Г.П. Пустовіт, В.В. Радул; праці зарубіжних науковців (А. Біне, П. Бове, А. Гавкіт, О. Декролі, Е. Клапаред, Е. Мейман, П. Наторп, Е. Торндайк, С. Френе, А. Фер’єр). Основними методологічними ідеями стали: ідея взаємодії особистості й суспільства, що створює сприятливе або несприятливе середовище для розвитку задатків особистості (Л.С. Виготський); ідея використання потенціалу середовища, “педагогізації середовища” з метою виховання гармонійної особистості (С.Т. Шацький); ідея про становлення системи цінностей особистості як основний результат виховання (І.Д. Бех, В.П. Зінченко, О.Л. Кононко, Б.Г. Мещеряков та інші); ідея особистісно орієнтованого підходу до виховання особистості (І.Д. Бех); ідея навчального змісту як засобу соціального розвитку особистості учня (І.Д. Бех, О.Л. Кононко та інші).

Стратегії Програми обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»:

·        Спрямованість на розвиток соціальної компетентності учнів як важливої складової системи дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

·        Максимальна наближеність навчально-виховного процесу до життєвої дійсності, активне включення особистості в усі сфери внутрішньо шкільного середовища, життя суспільства, держави.

·        Оптимізація процесу соціалізації особистості засобами інноваційного наповнення освітнього середовища.

·        Забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії цілеспрямованого процесу підготовки старшокласників до життя у постійно змінних швидкоплинних умовах сьогодення.

Програма спрямована на виконання таких завдань:

·        виховання соціальної зрілості учня як визначального фактора життєвого успіху людини;

·        формування активної життєвої позиції особистості як важливої умови громадянської зрілості;

·        розвиток життєтворчих навичок як основи життєвої компетентності людини.

Змістовно-смислове наповнення Програми являє собою проекцію основних положень щодо розвитку соціальної компетентності особистості. Відповідно до цього Програма обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» спрямована на керування не особистістю, а процесом її розвитку. Це означає, що пріоритет у роботі вчителя віддається процесу соціалізації, тобто прийомам опосередкованого педагогічного впливу через відмову від традиційних методів і перехід на діалогічні методи спілкування, спільний пошук істини, розвиток через створення ситуацій, що виховують, різноманітну творчу діяльність.

Суб'єктами спільної діяльності у процесі соціалізації особистості є учні, вчителі, батьки, громадськість, органи управління освітою та органи місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти діяльності, зокрема, методичні служби, Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, засоби масової інформації, інше.

Важливе значення у реалізації програми відіграють фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної компетентності учня. Серед них:

·        Розвинене освітнє середовище школи.

· Сприятливі внутрішкільні комунікації (партнерство у стосунках, взаємоповага).

·  Спрямованість на формування соціальної компетентності особистості, особистісно-зорієнтований підхід в організації навчально-виховного процесу).

·        Шкільні традиції.

·   Доцільне і оптимальне використання інформаційно-комунікаційних та інших інноваційних технологій.

Таким чином, успішне реалізація програми забезпечить можливість ефективно реалізувати основні принципи виховання соціально компетентної особистості та збагатити навчально-виховний процес новими формами та методами виховної роботи на засадах інноваційної педагогіки та психології.

Тому у новому навчальному році рекомендуємо:

1.   Організувати роботу творчих груп за напрямами:

·        Особливості соціалізація особистості в умовах євроінтеграції сучасної освіти.

·        Становлення особистості в сучасному громадянському суспільстві.

·        Педагогічний вплив на розвиток соціальної компетентності особистості.

·        Соціальна компетентність особистості в сучасному життєвому вимірі.

·        Фактори педагогічного впливу на розвиток соціальної зрілості особистості.

·        Особливості взаємодії учня та вчителя у процесі соціалізації особистості.

·        Педагогічні умови успішної соціалізації учнів.

2.  Обговорити на педагогічних радах такі питання:

·        Роль педагога в розвитку соціальної зрілості учнів.

·        Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості.

·        Нові підходи до розвитку громадянської активності учнів.

·        Розвиток соціальної компетентності особистості в умовах інноваційних освітніх змін.

·        Шляхи реалізації Програми обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

3.  Розглянути на предметних методичних об’єднаннях, методичних комісіях, профільних (предметних) кафедрах проблеми формування соціальної компетентності особистості в контексті виконання навчальних програм та державних освітніх стандартів.

4.  У системі самоосвіти педагогічних працівників рекомендуємо розглянути поняттєвий апарат проблеми, зокрема поняття «соціалізація» та «соціальна компетентність». Звертаємо також увагу на систематизацію педагогічних технологій, які впливають на становлення соціальної зрілості учнів.

5.  Сподіваємося, що робота над новою Програмою обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» принесе позитивні зміни у розвитку освіти як Дніпропетровщини, так і України в цілому.